Амінь! Як часто ми вимовляємо це слово наприкінці молитви, щоби поставити крапку, завершити. Однак замість того, щоб закінчувати воно відкриває нову перспективу, яка проявляється в нашому житті.
Слово “амінь” означає, що перед нами з’являється безмежний горизонт. Його значення – тривалість або також стійкість. Коли ми промовляємо “амінь”, то немовби підписуємось під усім сказаним до того, стверджуємо, що усе промовлене ми приймаємо як істинне.
Цей єврейський термін має відносний характер. Тому казати Богу “амінь” – це визнавати, що Він надійний, що Він є вірним Богом (Ісая 65:16) і що ми завжди можемо йому довіряти. “Нехай Господь буде благословлений навіки! Амінь” (Пс. 89, 53).
Ісус, який говорив арамейською мовою, часто вживав слово амінь. Це підтверджується численними прикладами з Євангелії святого Івана. У своєму вченні Ісус, виражаючи якусь думку, каже: «Амінь, амінь, кажу вам» (Ів. 10, 1), яка є фразою, що перекладається як «справді, справді». «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник!
В Апокаліпсисі сам Ісус як вірний свідок визначається словом амінь: “Ось що говорить Амінь, свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого.” (Одкр. 3, 14). “Скільки бо обітниць Божих у ньому – «Так», і тому через нього «Амінь» Богові на славу через нас.” (2 Кор. 1, 20).
Сказати “амінь” – це підтвердити нашу єдність з з Христом
Наша “амінь” наприкінці молитви підтверджує, що ми згодні з її змістом. Коли ми отримуємо Тіло Христове, ми також відповідаємо цим словом. Ми приєднуємось до його тіла, яке творить Церкву, стаючи частинкою Христа.
Промовляючи “амінь” ми констатуємо той факт, що приймаємо живого Бога, а отже – доручаємо Йому усе своє життя.
Адаптація Тетяни Трачук
